Попри окупацію українських територій та руйнування енергосистеми, Україна продовжує транспортувати російський газ до країн Європейського Союзу.
На поставки не вплинули навіть бої на Курщині, де розташована газовимірювальна станція “Суджа” – єдиний об’єкт, через який російське блакитне паливо потрапляє до вітчизняної газотранспортної системи.
Причина цього – зобов’язання перед державами ЄС, які Україна взяла під час підписання п’ятирічної транзитної угоди. Уже 1 січня 2025 року термін контракту завершується, однак це жодним чином не означає, що зупиниться й фізичний потік російського газу через українську територію.
Останнім часом дедалі частіше обговорюються сценарії можливого продовження транзиту, одним з яких є залучення до процесу посередника – Азербайджану. Що насправді за цим приховується?
Реклама:
Події в “Суджі”: як бої вплинули на транзит газу та ціни в ЄС
З перших годин наступу ЗСУ в Курській області, який почався 6 серпня, у тилу Збройних Сил України опинилася газовимірювальна станція “Суджа”, розташована на кордоні України та Росії.
“Суджа” – єдиний об’єкт, через який в останні роки російський газ постачається в країни Євросоюзу. Бої поблизу станції не могли не викликати питань щодо фізичної можливості подальшого транзиту блакитного палива.
Зранку 7 серпня “Оператор ГТС України” відзвітував, що транзит російського газу йде без змін. “Номінації (заявки на транзит – ЕП) підтверджені, фізичний потік газу зберігається”, – повідомили в українській компанії.
Тієї доби обсяг транзиту становив близько 39,5 млн куб м, що на 6% менше стандартного рівня, але згодом повернувся до 42,4 млн куб м – середнього річного показника. Наразі транзит російського газу залишається на максимумі.
Як на події в Суджі відреагували ціни на газ? У перші години наступу ЗСУ в Курській області вони на кілька відсотків зросли, але згодом стабілізувалися. За тиждень до наступу блакитне паливо в ЄС коштувало 400 дол за тис куб, а через тиждень активних боїв ціна зросла до 455 дол за тис куб.
Газорозподільна станція “Суджа” до великої війни джерело: google.com/
Навіть таке несуттєве зростання, з огляду на масштаби подій на кордоні, аналітики називають спекулятивним, бо ризику зупинки чи скорочення поставок російського газу наразі не існує. Україна навіть в умовах боїв поруч з газовимірювальною станцією вчергове підтвердила статус надійного транзитера.
Будівля газорозподільної станції “Суджа” після наступу ЗСУ джерело: x.com
Усе могло скластися інакше. Найбільш яскрава подія сталася в серпні 2022 року, коли “Газпром” штучно розігнав ціни на газ у ЄС до 3 тис дол за тис куб м. Після цього ціни в країнах блоку знизилися і становили 300-400 дол за тис куб м.
Чому Україна транзитує російський газ
Транзитний п’ятирічний контракт Київ і Москва підписали наприкінці 2019 року. Україні угода була потрібна з кількох причин. Перша – економічна: транзит дозволяв Києву отримувати мільярди доларів. Частина коштів ішла на обслуговування газотранспортної системи, решта – у державний бюджет.
Друга причина – завершувалося будівництво газогону “Північний потік-2”, лишалося прокласти 30-40 км труб. Це дозволило б росіянам відмовитися від послуг української ГТС. Київ утратив би транзит, гроші і вплив на Кремль.
Третя причина, про яку не під запис говорять учасники тих перемовин, – транзит вважався ледь не єдиним важелем впливу, який міг би стримати Москву від великої війни. На жаль, вона таки почалася, але тоді розрахунок був саме на це.
При цьому навіть на 903-й день війни російський газ продовжує “в штатному режимі” надходити в ЄС. Чому так відбувається і яка від цього користь Україні?
Економіка транзиту
24 лютого 2022 року Україна мала повне право оголосити форс-мажор і зупинити транспортування російського газу своєю територією, але цього не зробила. Основна причина – два роки тому не всі країни Євросоюзу були готові миттєво знайти інших постачальників блакитного палива. Для цього потрібен був час.
До великої війни “Газпром” щороку постачав у Євросоюз 150-155 млрд куб м блакитного палива. На той час це було близько 40% від усього газового імпорту блоку. Усього з Росії до ЄС через інші країни йдуть п’ять газогонів.
Обидва “Північні потоки” наразі зупинені, також заблокований газогін “Ямал-Європа” потужністю 38 млрд куб м на рік. Поставки йдуть через “Турецький потік” і “Блакитний потік” до Туреччини та країн Південної та Південно-Східної Європи, а також через одну з двох точок входу в українську ГТС до країн ЄС.
Оскільки серед цих держав були стратегічні партнери України, які надають Києву фінансову та військову допомогу, транзит газу продовжувався. Скільки від цього заробляє Росія? Щороку “Газпром” транспортує через українську ГТС 12-14 млрд куб м газу, на чому заробляє близько 5 млрд дол.
“Оператор ГТС України” отримує від транзиту 700-800 млн дол на рік. Левова частка цих коштів витрачається на транспортування – закупівлю паливного газу для компресорів та обслуговування газотранспортної системи.
Відмовившись від транзиту після 2024 року, коли закінчується угода, Україна втратить у щорічних доходах 800 млн дол, “Газпром” – 5 млрд дол.
Транзит після 2024 року: “за” і “проти”
Публічна позиція України в питанні продовження транзиту з 1 січня 2025 року – “жодних перемовин чи угод з “Газпромом” та росіянами”. Однак така постановка питання не означає відсутність поставок.
“Нафтогаз” не вестиме перемовини про продовження угоди з “Газпромом”. З іншого боку, Україна як держава має топовий стратегічний актив – газотранспортну систему. Для нас дуже важливо, щоб ГТС працювала”, – заявляв очільник НАК “Нафтогаз” Олексій Чернишов.
“Однією з пропозицій, які зараз обговорюються, є угода про заміну російського газу азербайджанськими поставками. Цим зараз займаються урядовці”, – говорив на початку липня президент Володимир Зеленський.
За словами міністра енергетики Германа Галущенка, наразі жодних конкретних пропозицій щодо транзиту газу з Азербайджану Україна не має.
“Я завжди кажу, що треба мати на столі конкретний документ. Поки що немає конкретної пропозиції, яка може бути обговорена. Коли можливі ініціативи перейдуть у практичні пропозиції – тоді будемо говорити”, – додав міністр.
Що про потенційне продовження транзиту кажуть профільні експерти та учасники ринку? Колишній керівник “Оператора ГТС України” Сергій Макогон послідовно виступає за припинення транзиту після закінчення чинного контракту.
“Газпром” отримує за транзит близько 5 мільярдів доларів на рік, Україна – 800 мільйонів, але більша частина цих коштів іде на сам транзит. До бюджету доходять 100-200 мільйонів у вигляді податків та дивідендів. Якщо порівнювати ці цифри, то я не бачу великого економічного сенсу це робити”, – каже Макогон.
За його словами, для Кремля газ – це ще й політичний вплив на Словаччину та Угорщину. “Партії Фіцо (Роберто Фіцо, прем’єр-міністр Словаччини) та Орбана (Віктор Орбан, прем’єр-міністр Угорщини) доволі проросійські. Ми постійно чуємо їх заяви, як вони намагаються блокувати допомогу Україні“, – додає Макогон.
Керівник аналітичного центру “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар також вважає, що транзит слід припинити. “В умовах війни система координат трохи інша, ніж коли домінують комерційні підходи. Не можна давати ворогу заробляти і живити бюджет війни. З відсутності транзиту не треба робити трагедію”, – упевнений він.
Азербайджанський чи російський
Ідею з транзитом начебто азербайджанського газу Гончар називає “операцією-прикриттям з подвійним дном”. Насправді, стверджує експерт, ідеться про російський газ, який качатиметься під виглядом азербайджанського.
“Немає зараз в Азербайджані ніякого вільного газу, щоб постачати його транзитом через Росію та Україну в Євросоюз. Усі прекрасно розуміють, що це буде російський газ, який “перефарбують” на азербайджанський.
Це буде так званий своп, коли Socar купує газ у “Газпрому” і вже азербайджанське за документами паливо йде транзитом у ЄС. Навіщо це нам?” – питає Макогон.
За словами Гончара, за цією ідеєю може критися вигідна для Кремля схема.
“Гроші, які отримає якась афілійована з “Газпромом” компанія з європейською реєстрацією, не надійдуть у Росію, а залишаться в Євросоюзі. Ці кошти можна буде використати на купівлю різного чутливого обладнання та матеріалів, необхідних Москві для виробництва ракет та високоточної зброї.
Потім на легальних засадах транзитом через Азербайджан це обладнання можна буде переправити в Росію. Тому коли ми говоримо про продовження транзиту, то треба дивитися не на газову сферу, а на військову”, – каже він.
Макогон в історії з азербайджанським газом також вбачає корупцію та схеми.
“Якщо ЄС потребує газу, то зробімо все прозоро. Скажімо росіянам: “Якщо вам потрібен транзит – повертайте нам Запорізьку АЕС, припиняйте обстріли енергетики і ми ще запровадимо додаткове мито на транзит вашого газу”.
Для нас це додаткові 2-3 мільярди доларів на відновлення енергетики. Це буде прозоро і зрозуміло, а так я не бачу сенсу погоджуватися на транзит якогось азербайджанського газу, якого не існує”, – підсумував Макогон.
